Сьогодні ваше свято. Свято скромних, але достойних людей, свято добра, мудрості та любові. Як би не вирували політичні пристрасті в країні, куди б не закинула нас доля, є в житті речі, які ніколи не знецінюються, не тьмяніють, не забуваються. Це – Рідна Земля, Мамина Любов, Погляд Першої Вчительки.Велике щастя мати вчителя доброго, щирого, який навчає бути Людиною. Велике щастя мати мудрого, талановитого вчителя, який уміло передає нам свої знання та вміння. А найбільше щастя для вчителя - бачити у своїх учнях продовження себе. Вчитель пройшов крізь час, а час крізь нього.
Чого вчив він нас? Як добрим бути і вдячним за добро, за хліб людський... І співчуття нас, і людяності вчив, хоча за людяність не платять. Ліниві хитруни ще й поглузують з доброти. Будь сильним, але й мудрим; Багатим, але й щедрим він учив.
Що перша заповідь учителя – любити! Це, перш за все, життя, Бо в ньому жити: Посіяти, плекати і радіти; І знати, що добро росте, Що вклав ти частку серця В це створіння І мудрість й душу, Тільки май терпіння, Бо довго проростає те зерно, Воно ж бо вічне, В терніях воно. А друга заповідь учителя – любити! З натхненням діяти, творити, Шукати і знаходить сходи, І підійматись до зірок, А кожним кроком є урок. Ще й третя заповідь учителя – любити! З своєю совістю дружити, Щоб час пройшов Й лови себе на слові: Дорога вчителя вся виткана з любові!
О, вчителі! Невже ви не втомились У юні душі сіяти зерно? Для цього ви на світі і з’явились, Щоб в учнях буйно проросло воно. О, вчителі! І слів не підібрати, Епітетів, метафор, порівнянь, Щоб вдячності рядочки проказати За те, що щедро віддаєте нам. О, вчителі ! Прекрасного ви гідні, Бо вибрали в житті свою мету; І нині я за всіх скажу: - Спасибі, рідні, За вашу місію подвижницьку й святу!
