Адаптація до школи

  Однією з найбільших проблем першокласника є адаптація до школи, тобто період пристосування до умов та вимог нового середовища. Результатом адаптації є пристосованість як особистісна якість, що виступає показником здатності дитини орієнтуватися та впливати на довкілля.
  Вступ до школи змінює весь спосіб життя дитини. Це пов’язано з новим і важливим видом діяльності — навчанням, із новим типом стосунків з однокласниками і дорослими. Період входження дитини у шкільне життя, тобто соціально-психологічна адаптація до нових умов, у кожного першокласника проходить по-різному. Отже важливо, щоб дитину в цей період підтримували як педагоги, так і батьки.
  Перші п’ять-сім днів шкільного життя діти знайомляться з однокласниками, з новим режимом дня. Унаслідок реакції на незвичну обстановку у першокласників може виникнути психічне напруження. Деякі учні хворобливо реагують на зміни умов життя: у них порушується сон, апетит, знижується опір організму хворобам. Усе це позначається на працездатності, дитина втрачає інтерес до школи, навчання. Через півтора-два місяці фізичне і психічне самопочуття дитини стабілізується, але за умови врахування дорослими психічного стану та вікових особливостей дітей.
  Як відомо, рівень розвитку першокласників дуже різний. А успіх в адаптації дитини до нового середовища залежить від її готовності до школи, стану здоров’я, віку, з якого вона почала навчатися, режиму дня. Кожен першокласник має свій індивідуальний рівень адаптації до школи.
  Діти з високим рівнем адаптації позитивно ставляться до школи, уважно слухають настанови вчителя, легко засвоюють навчальний матеріал, самостійно виконують доручення, легко входять у контакт із ровесниками. Як правило, це самостійні, цілеспрямовані, добре підготовлені до школи діти, у яких раціональність переважає імпульсивність.
   Діти із середнім рівнем адаптації також позитивно ставляться до школи, розуміють навчальний матеріал, але їх більше приваблює емоційна сторона уроку, наочність.
   Діти з низьким рівнем адаптації байдуже ставляться до навчання, часто порушують дисципліну. їх необхідно постійну контролювати, оскільки працювати самостійно їм дуже важко. Найчастіше ці діти не підготовлені до школи, з неблагополучних сімей, із нестійким типом нервової системи.
  Іноді до цієї групи потрапляють і здібні діти. Річ у тому, що успішність дитини за недостатньої психофізіологічної готовності до навчання досягається доланням надзвичайного напруження, яке призводить до втоми і виснаження, а доволі часто і до нервових розладів.
  Таким дітям необхідна увага батьків, особливий режим. Перед вступом до школи бажано переглянути додаткове навантаження першокласника, розробити чіткий розклад дня, продумати відпо¬чинок.
  Допомога у кожному конкретному випадку має бути цілеспрямованою і систематичною. Батьки, учитель і психолог мають діяти злагоджено. Це одна з основних і важливих умов позитивного адаптаційного періоду.