ЧОМУ ДІТИ ТАКІ АГРЕСИВНІ?
У шкільній рекреації поряд із гардеробом б'ються двоє першокласників. Б'ються серйозно, не заради розваги, а для того, щоб заподіяти одне одному біль. Ви хапаєте за піджак переможця, який вже встиг видерти чималий жмут волосся у переможеного, і тут помічаєте, що він на цілу голову вище від свого супротивника.
— Як же тобі не соромно бити слабкого? — питаєте ви обурено.
Переможець зі сльозами в голосі, але гордо підвівши голову, пояснює, що супротивник почав першим, причому вдарив маленьку сестричку переможця, отже він просто зобов'язаний був вступитися за честь дами.
Тепер ви в душі погоджуєтеся з мужнім лицарем і переводити свій гнів на іншого забіяку:
— Як же тобі не соромно бити дівчинку, та ще й маленьку?!
— Я їй говорив — не лізь, а вона мені обличчя подряпала, ну я її і відштовхнув.
Насправді, якщо ви поговорите з кривдником дівчинки щиро, то дізнаєтеся, що вчора його побили ногами троє другокласників і з тих пір він постійно ходить «у бойовій готовності», і коли дівчинка замахала руками у нього перед обличчям та випадково зачепила, він ударив її перш, ніж встиг подумати, просто тому, що весь день готувався відповісти ударом на удар.
Виходить, у всьому винна банда другокласників? Але познайомтеся з особистими справами всіх трьох, і ви дізнаєтеся, що вони з неблагополучних сімей, і можна припустити, що стусани і ляпаси — це заходи батьківського виховання, до яких вони звикли, і вони б'ють інших, щоб почуватися сильними. А якщо при цьому вони зазнають труднощів із навчанням і їм постійно дістається через погані оцінки, то вони самі цілими днями ходять у бойовій готовності і, самі того не розуміючи, використовують будь-який привід для того, щоб зняти нервове навантаження.
Отже, чому діти б'ються?
Тому що:
♦ вони перелякані, і їм здається, що вони повинні «кігтями й зубами» захищати своє життя;
♦ вони не знають, як вийти з гідністю з важкої ситуації;
♦ вони почуваються безпорадними і бачать є диний спосіб довести собі та іншим, що вони на щось здатні, — за допомогою фізичної сили;
♦ вони припускають, що на них не звернуть уваги, поки вони силою не примусять слухати себе;
♦ вони хочуть помститися за приниження, якого зазнали (причому не обов'язково кривдникові).
Чому діти дражняться, мучать, кривдять одне одного? Усе тому ж.
У результаті 99 % шкільних конфліктів є наслідком непорозумінь. Дітям насправді нічого ділити. Проте вони приносять до школи агресію, яку накопичили в сім'ї або в дитячому садку (де їм зовсім маленькими довелося перебувати у важкій соціальній ситуації і де вони, швидше за все, навчилися самостверджуватися та захищати себе кулаками).
Вони просто не знають, що можна розв'язати конфлікт і при цьому залишитися друзями, якщо дотримувати елементарної стриманості та ввічливості і не намагатися «перемогти у конфлікті за будь-яку ціну». Але, з іншого боку, вони й не зобов'язані цього знати. Це завдання дорослих — пояснити та навчити цього дитину.
