Взаємини з однолітками

Про те, як допомогти дитині налагодити взаємини з одно­класниками, також можна написати цілу книгу. Багато чудових книг на цю тему вже написано. У цій книзі ми також багато говоритимемо про взаємини усередині класу, а поки що в цьому розділі я зроблю тільки декілька попередніх зауважень.

На мій погляд, здебільшого дитячі сварки відбуваються не тому, що одна дитина «погана» (або обидві «погані), а тому, що вони просто не можуть до пуття одне одного зрозуміти і не зна­ють, як розв'язати конфлікт, не вдаючись до бійки. І винні у цьо­му дорослі, і в першу чергу ми, батьки. Тому що ми самі дуже часто не вміємо ані встановлювати дружні стосунки, ані правильно виходити з конфлікту.

Якщо ми розглядаємо будь-яке спілкування як змагання, боротьбу за визнання, повагу та ін. або, навпаки, готові піти на будь-які жертви, лише б не довелося відстоювати свої інтереси, то цілком імовірно, що у наших дітей виникнуть проблеми щодо спілкування.

У дитячому садку дитина часто проходить своєрідне «загарто­вування», стає нечутливою до грубості та насмішок інших дітей, проте при цьому вонаможе бути дуже неприємним компаньйоном, оскільки абсолютно не бере до уваги почуттів співбесідника.

Для того щоб бути приємною в спілкуванні, дитина повинна:

1.    Уміти говорити про свої почуття і бажання — тобто уміти ввіч­ливо попросити, запропонувати, відмовитися, зупинити іншу дитину.

2.    Уміти зрозуміти слова і почуття іншого та змінити свою пове­дінку, якщо це необхідно, або пояснити, чому вона вчинила саме так, а не інакше; також важливо навчити дитину робити компліменти або, принаймні, відзначати все добре, що роб­лять інші люди.

3.    Уміти домовитися, піти на компроміс або ввічливо наполягти на своєму.